Karczma na górce z Republiki Marzeń

Zatrzymywaliśmy się wreszcie na „Górce”, przy karczmie murowanej i szerokiej. Stała samotnie na dziale wód, odcinając się na niebie rozłożystym dachem, na wyniosłej granicy dwóch opadających połaci. Konie dobijały z trudem do wysokiej krawędzi, ustawały same w zamyśleniu, jakby na rogatce dzielącej dwa światy.

Za tą rogatką otwierał się widok na rozległy krajobraz, pocięty gościńcami, wyblakły i opalizujący jak blady gobelin, owiany ogromnym powietrzem, błękitnym i pustym. Powiew wstawał z tej dalekiej, falistej równiny, podnosił koniom grzywy na karkach i płynął pod niebem wysokim i czystym.

BRUNO SCHULZ. REPUBLIKA MARZEŃ

Нарешті ми зупинилися на «Гірці», коло широкої мурованої корчми. Вона стояла самотою на вододілі – між двох пологих схилів, що спадали врізнобіч. Від неба її відрізав розложистий дах. Коні, які не без зусилля дотягнулися до цього верху, самі собою замислено пристали – неначе на рогатці, що поділила два світи.

За тією рогаткою відкривався вид на широкий, порізаний гостинцями, вибляклий, овіяний всіма блакитними вітрами овид – він мерехтів у далині неначе опаловий блідий гобелен. Десь далеко – в глибинах хвилястої рівнини, здіймалися подихи вітру – кувойдили коням гриви. Потім линули далі у високе чисте небо.

БРУНО ШУЛЬЦ. РЕСПУБЛІКА МРІЙ

Переклад Тарас Возняк