Krwawe rozruchy w Drohobyczu (1911)

19 czerwca doszło w mieście do krwawych rozruchów.

Bruno własnie stał w oknie mieszkania rodziców i rysował perspektywę ulicy Truskawieckiej, gdy na rogu rynku zaczęły zbierać się tłumy. Podniecenie rosło w całym mieście.

Po chwili Bruno odłożył karton, gdzie jak zawsze umieszczał podobizne swoje i ojca, a jął słuchać mówców, którzy z zaimprowizowanych mównic, najczęściej z beczek po kapuście, wytoczonych z sieni domostw, przemawiali do tłumów…

Bruno był zupełnie oszałomiony i zaskoczony, trwał w oknie sparaliżowany, niezdolny do zadnego gestu. Był przerażony aż do dreszczu w kościach, aż do nieznośnego uścisku w skroniach. Bruno był już inny. Nie mógł być ten sam…

(Andrzej Chciuk „Ziemia Księżycowa. Druga opowieść o Wielkim Księstwie Bałaku”. Warszawa, 2002. S. 69.)

19 червня у місті дійшло до кривавих заворушень.

Бруно саме стояв у вікні батьківського помешкання і рисував перспективу вулиці Трускавецької, коли на розі Ринку почав збиратися натовп. Хвилювання зростало в усьому місті.

За хвилю Бруно відклав картон, на якому, як завжди, малював зображення себе і батька, і почав слухати промовців, які з імпровізованих трибун, найчастіше бочок з-під капусти, викочених із сіней домів, промовляли до натовпу…

Бруно був цілком приголомшений і розгублений, стояв у вікні спаралізований, нездатний на будь-який жест. Був переляканий аж до дрожі в кістках, аж до нестерпного тиску в скронях. Бруно був уже інший. Він не міг уже бути таким самим…

(Анджей Хцюк «Місяцева Земля. Друга розповідь про Велике Князівство Балаку». Переклад з польської, примітки та переднє слово Наталки Римської. Київ, 2011. С. 395)