Schulz w lustrze

Jak wyglądam? Czasem widzę się w lustrze. Rzecz dziwna, śmieszna i bolesna! Wstyd wyznać. Nie widzę się nigdy en face, twarzą w twarz. Ale trochę głębiej, trochę dalej stoję tam w głębi lustra nieco z boku, nieco profilem, stoję zamyślony i patrzę w bok. Stoję tam nieruchomo patrząc w bok, nieco w tył za siebie. Nasze spojrzenia przestały się spotykać. Gdy się poruszę, i on się porusza, ale na wpół w tył odwrócony, jakby o mnie nie wiedział, jakby zaszedł poza wiele luster i nie mógł już powrócić. Żal ściska serce, gdy go widzę tak obcego i obojętnego.

Przecież to ty, chciałbym zawołać, byłeś moim wiernym odbiciem, towarzyszyłeś mi tyle lat, a teraz nie poznajesz mnie! Boże! Obcy i gdzieś w bok patrzący stoisz tam i zdajesz się nasłuchiwać gdzieś w głąb, czekać na jakieś słowo, ale stamtąd, ze szklanej głębi, komuś innemu posłuszny, skądinąd czekający rozkazów.

Bruno Schulz SANATORIUM POD KLEPSYDRĄ. Samotność

Як я виглядаю? Часом бачу себе в люстрі. Дивна, смішна і болісна річ! Стид признатися. Ніколи не бачу себе en face, лице в лице. Але трохи глибше, трохи далі стою там у глибині люстра дещо збоку, дещо профілем, стою замислений і дивлюся убік. Стою там нерухомо, дивлячись убік, дещо назад поза себе. Наші погляди перестали зустрічатися. Коли я ворухнуся, і він ворушиться, але обернутий наполовину назад, мов би про мене й не знає, мов би зайшов поза багато люстер і вже не може повернутися. Жаль стискає серце, коли бачу його такого чужого і байдужого.

Адже ж то ти, хотів би я закричати, був моїм вірним відображенням, товаришив мені стільки років, а тепер мене не впізнаєш! Боже! Чужий і десь убік задивлений, стоїш там і, здається, наслухуєш десь у глиб, чекаєш на якесь слово, але слово звідти, із скляної глибини, комусь іншому слухняний, не звідси чекаєш наказів.

Бруно Шульц „Санаторій Під Клепсидрою”. Самотність.

Переклав з польської Андрій Шкраб’юк